Шукати на сайті
результатів знайдено
Результатів пошуку не знайдено
Не перший рік Туреччина прагне до лідерства в галузі військової авіації. І варто відзначити, що це їй вдається. Ще одним підтвердженням успіху стала демонстрація можливостей нового амбіційного літака п'ятого покоління "Кааn". Це обіцяє змінити ситуацію з військовою авіацією у всьому світі.
Найнезвичайніше в усьому цьому те, що Туреччина не була виробником винищувачів першого, другого і третього покоління. Перескочити одразу на четвертий рівень - неймовірний результат авіапромисловості, майже неможливий. Єдине, що турецькі фахівці брали участь у модернізації F-16, який уже два роки залишається в центрі уваги у зв'язку з російсько-українською війною. Мабуть, під час цих робіт Туреччина отримала безцінний досвід і змогла втілити його у себе.
Скептики до останнього вважали, що Туреччина занадто далека від першості в авіаційній галузі. Але Президент Ердоган заявив, що вже через чотири роки суперсучасний винищувач буде включений до складу бойової авіації Туреччини. Чому це можна розглядати як однозначний успіх? Тому що це - непрямийпоказник таких сфер в країні:
Найцікавіше, що для цього винищувача потрібен специфічний двигун, який поки що могли створювати тільки США. Він принципово відрізняється від інших тим, що забезпечує крейсерський режим на надзвуковій швидкості. Через це й вимоги до нього особливі: наприклад, температура виходящих газів повинна бути в рази меншою. Тепер такий двигун можуть виготовляти і в Туреччині.
Льотчики та інженери визначають його як відмінний літак за конкурентною вартістю. При цьому він досконаліший, ніж F-35, тому що може нести набагато більше бойового навантаження. А головне, в "Кааn" не буде головного недоліку F-35: він не повинен постійно зв'язуватися з базою в США. Наскільки це важливо, важко навіть уявити. Наприклад, для застосування гармати під час бойового вильоту пілот повинен отримати на це дозвіл американського виробника. В турецькій же моделі буде вільне застосування за необхідності.
Що ж таке винищувач п'ятого покоління? 50 років тому почали випускати моделі четвертого покоління (наприклад, F-16 і F-15). Ще через 30 років у 2000-х всі країни мріяли про розробку п'ятого покоління. Зараз мрії піонерів галузі перейшли до шостого покоління, а високотехнологічні країни обзаводяться п'ятим у реальності.
Основні вимогидо них такі:
По суті, такий літак - це цілий комплекс. Він повинен працювати в сполученні з дронами, і Туреччина для цього може використовувати свої реактивні сверхзвукові БПЛа "Кизілелма".
Російські конструктори заявляють, що Су-57, який анонсували 10 років тому, також є винищувачем п'ятого покоління, але іноземні колеги ставляться до цього критично. До цієї групи російський літак не можуть віднести через те, що він має проблему з двигуном. Також на нього не встановили сучасний радар, і озброєння не відповідає п'ятому поколінню.
Китайці також заявляли про винищувач цієї групи, але, знову-таки, фахівці вважають, що він не набагато обігнав Росію. Їх двигуни - копії або модернізації російських партнерів. Щодо електроніки в китайців справи трохи краще, але інші проблеми ті ж самі: двигун, радар і високоточність ракетних систем.
Головним же конкурентом турецького "Кааn" вважається південнокорейський KF-21. В обох літаках багато спільного. Ще один - F-35, який має потужний радар.
Чому так важливі винищувачі п'ятого покоління? Давайте розглянемо на прикладі російсько-української війни. Україна уже два роки чекає поставки F-16. Чи вплинуло б на хід війни, якби їй замість цього дали F-35?
Зазначимо, що отримати їх було б ще складніше, адже потрібно передавати не тільки винищувачі, а всю необхідну інфраструктуру, засоби з дальністю ураження до 500 км. Це раніше танк міг працювати автономно сам по собі, зараз сучасна зброя - лише одбналанка комплексу компонентів систем зброї. І так, F-35 в корені змінили б правила гри на полі бою, встановлюючи свої умови.
Але потрібно враховувати, що навіть такі "літаки-невидимки" вже збивали. Наприклад, це сталося в Сербії. В Україні їх могли б збивати тільки системи ППО С-300 і С-400 останніх модифікацій, а в Росії їх кількість мінімальна.
Звичайно, для Кремля критично важливо, щоб така авіація не використовувалася в Україні, адже вона апріорі не розрахована для близьких боїв, а має виявляти та атакувати далекі цілі. Загалом, військові фахівці вважають, що близькі авіаційні зіткнення - анахронізм. Скоріше за все, їх останні епізоди спостерігаються саме зараз у російсько-українській війні. Близькі бої для високотехнологічних країн вже пішли в минуле десь на початку 2000-х. Те, що винищувачі п'ятого покоління не призначені для близьких зіткнень, видно навіть по їх формі: вона не робить пріоритетом високий пілотаж, ставка - на малу помітність для радіолокації.
Саме тому Туреччина виходить на перший план в галузі військової авіації. Деякі аналітики заявляють, що вона готується до війни, але більшість впевнена - вони хочуть лише стати передовою державою в галузі військових технологій.