На жаль, війна - золоте дно для багатьох країн, які виготовляють військову техніку, а також для окремих осіб, які отримують на постачанні просто неймовірні здобутки. Особливі вигоди фіксуються у держав, які виробляють зброю і техніку, а самі бойові дії відбуваються не на їх територіях. Тобто, їх економіка росте в той час, як чиясь інфраструктура і промисловість руйнується.
Але є і незадоволені сторони, для яких війна - це зайві витрати. До них відносять тих, хто безпосередньо спонсорує військові дії. Російська Федерація є найбільшим спонсором світового тероризму подібного формату, тому,як би дивно це не звучало, саме Путін найбільше зацікавлений у припиненні бойових дій.
Війну схематично можна розглядати як певний бізнес-проект: вона має сенс доти, доки дохід від неї перевищує витрати. Але є нюанс: дохід розглядається не лише прямий (завойовані території, підприємства, ресурси тощо), але і політичний або перспективний. Ось тут оцінку зробити важче, але з політичної точки зору саме ці надбання мають набагато більший потенціал, ніж прямий дохід. Саме такий “журавель в небі” найчастіше стає причиною розвʼязання війни.
Ось ця політична доцільність і різниця між витратами і користю для Росії значно зменшується майже щомісяця. Путін прекрасно усвідомлює це.
Основних причин у такої тенденції є кілька:
А яка ж ця мета путінського режиму? Приблизно така сама, як була і в Третього Рейха, а саме - змінити світовий лад, в ідеалі - отримати Путіну роль світового лідера. Звучить це як щось фантастичне, та насправді досягти цього цілком реалістично. Звичайно, за умови якщо політичні дивіденди від цього не перевищать витрати. А за це вже несе відповідальність світова політична еліта.
Однак, навіть весь цей набір факторів не дозволяє Путіну припинити бойову кампанію в будь-який слушний момент. Бо війна - це велетенська піраміда, і витягнути з неї якийсь один елемент означає завалити всю конструкцію. Про причини, які не дозволяють Кремлю закінчити так звану СВО, буде підготовлений інший матеріал.