Політологи і соціологи все частіше піддають критиці незмінні оптимістичні заяви Зеленського. Відмічається розкол, який виник на підґрунті розбіжностей риторики апарату Президента і вищого військового керівництва. Оптимізм, який постійно ретранслюється в промовах та зверненнях Зеленського, безумовно має свої плюси. Але і мінуси - теж, і вони все частіше впливають на реакції щодо подій не лише всередині України, але і за кордоном.
Повномасштабна війна з Росією триває вже понад 650 днів, і кожен день Президент України робить відеозвернення. В них завжди присутнітри обовʼязкові моменти:
Основний меседж - “У нас є успіхи” і “Ми рухаємось вперед”. Ця тактика націлена на підтримку позитивної оцінки дій влади і армії серед громадян країни і в очах партнерів. В цю ж стратегію закладено приховування негативних новин, наприклад, реальних втрат на фронтах і серед цивільного населення, успішні російські операції, потрапляння в цілі ворожих ракет тощо.
Насправді, у такого “оптимізму на рівні уряду” є як плюси, так і мінуси.
Серед явних перевагвиділяють:
Стратегія “ми сповнені оптимізму” дійсно прекрасно працювала протягом перших місяців 2022 року, і її експлуатування було доцільним. Але з часом “натискання на ту саму педаль” перестало бути ефективним. Навіть оточення Зеленського останнім часом зазначає, що треба поволі переходити до реалізму, хоч невеликими кроками.
Для цього є низка переконливих причин:
Інформація - це зброя, і саме тому керівництво і влада мусять знайти баланс в комунікації найближчим часом, відкинувши механізм, який вже не працює.