Путін змінив плани: стратегія на 10 років вперед

Зовнішня розвідка України оприлюднила дані щодо планів Кремля на найближчі роки. Судячи з цієї інформації, імперські амбіції РФ не вщухнуть. Навпаки, планується інтервенція в наступні країни. Як влада Росії планує досягти цього і які країни можуть наступними потрапити під удар, читайте далі в статті.

“Зі щитом або на щиті”

Наразі війна в Україні сприймається Кремлем як така, що поставила остаточну крапку у відносинах з Заходом. Після цього мирного чи навіть гібридного шляху повернення земель, які колись належали Російській імперії, не залишилось. Тож попереду така альтернатива: або повний програш, або перемога.

Повернення України та інших бажаних земель, на думку Президента РФ, можливе лише через глобальний розподіл світу. Він відводить на цей процес 10-15 років, під час яких Росія вдаватиметься до воєнних конфліктів, не виключено, що з застосуванням ядерної зброї. Саме тому український фронт не розглядається Кремлем, як єдиний, хоч і залишається дуже важливим.

Головні задачі

Основні задачі на шляху до мети вже визначено і навіть реалізуються:

• Внутрішня стабільність.Для цього влада вже позбулась політичних опонентів всередині країни і зараз намагається вийти на рівень оборонної промисловості, які дадуть змогу вести активні бойові дії. Термін реалізації цього завдання - 2026-2028 рік, в рамках чого прийнято бюджет на 2024-2026 роки.
• Побудова коаліції на противагу Заходу. Для цього будують спільні з іншими південними і східними країнами політичні, фінансові, гуманітарні та ціннісні моделі. Саме для цього РФ бажає переконати Захід, що виграти війну з Росією неможливо, і найкращий варіант - мирний відступ.
• Підготовка агресії проти інших країн після України. Пріоритетом наразі є Молдова і балканські країни, передусім Литва, Латвія і Естонія. Зараз тут вже “просувають” порушення прав російськомовних громадян. Тут працюють дипломати-шпигуни, створюються російські бізнеси, ведеться підривна діяльність, як було свого часу і в Україні.
• Масштабування війн на Близькому Сході, в країнах Африки та на Балканах. Вже формується так званий “експедиційний корпус”, до складу якого входять не лише залишки “Вагнера”, а й служби зовнішньої розвідки, ФСБ тощо.

На цьому шляху РФ намагається послабити позиції Заходу обмеженням доступу до урану, нафтопродуктів та ін.

А що з Україною?

Щодо України плани Путіна залишаються сталими: захопити якомога більше територій під девізом “повернення російських земель”. В цій сферіголовними є такі факти:

• Кремль готовий вести довгу війну на виснаження, бо ресурси для комплектування армії на два роки вперед вже закладено. Паралельно з цим Москва впевнена, що ресурси України для протистояння Росії вже практично вичерпано. Руйнування економіки і інфраструктури України здійснюються саме згідно цієї концепції.
• Намагання внутрішньо дестабілізувати Україну. Для цього посилюється тиск на фронті з акцентом політично і медійно важливих пунктів, таких як Авдіївка. Також здійснюється відчутне погіршення якості життя по всій країні через руйнування транспортних вузлів, руйнування інфраструктури та ін.
• Підрив суспільної єдності.Через дезінформацію і пропаганду на українських територіях розхитується довіра до чинної влади, провокуються військові закликами про те, що лише вони можуть навести лад в Україні тощо.

Зміна влади в Україні - ключова мета Кремля, бо головне, щоб тут запанував хаос. Це не лише зменьшить допомогу Заходу, але і змусить західних партнерів самих вийти на переговори з Росією, щоб почати діалог про припинення війни на умовах Москви.