Розвʼязання проблеми, яка виникла з блокуванням транспорту на кордоні з Польщею, мусить бути блискавичним. Ситуація виникла ще на початку листопада, і кожний день можна вважати злочинним затягуванням, бо сама по собі вона не вирішиться. Чому це так важливо і що заважає досягти взаємо вигідного рішення в цьому питанні?
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну для останньої було послаблено правила міжнародних перевезень країнами Євросоюзу. Це було зроблено, щоб полегшити і прискорити доставку гуманітарних вантажів, військової допомоги та ін.
Проте, це викликало велику конкуренцію для інших перевізників із ЄС. Довгий час вони чекали, що ситуація зміниться, але заходи не приймалися, на фоні чого продовжували зростати їх збитки. Тому блокування кордону стало рішучим закликом до повернення дозволів на перетин кордону для українських перевізників, який ігнорувати просто неможливо.
Хоч зовні все виглядає логічно і закономірно, треба памʼятати про головні результати ситуації, що склалася:
Ці два негативні наслідки головні, але далеко не єдині.
Через причини, що зазначені вище, дії польських перевізників і певна бездіяльність української влади викликає питання. Однак, сказати, що стабілізуючих заходів протягом листопаду не застосовували взагалі, не можна. Для розвʼязання проблеми вдалися до наступного:
Хоч це і дозволило дещо скоротити час очікування в заторах, проте основну проблему не вирішило. Тому далі настала черга політики і дипломатії.