Інформаційний фронт

4 грудня в мережі зʼявилися фото повішених громадян України, яких вбили на Луганщині за передачу даних на користь ЗСУ. Матеріали подібного плану завжди викликають бурю емоцій та негативу. Проте не потрібно забувати, що страх, агресія і маніпуляції суспільною свідомістю - інструменти, якими РФ користується багато десятиріч. По ефективності навіть кібервійна та культурна складова сильно поступаються російсько-українській інформаційній війні.

Що це таке

Терміном “інформаційна війна” називають великий перелік дій, що здійснюють урядові та неурядові організації. Ці дії відбуваються в інформаційному полі України, Росії та сторонніх країн.

Роблять це для отримання політичних переваг, підтримки народу, деморалізації супротивника, протидії підтримки ворога союзниками і т.д. Інформаційне протистояння Росії з іншими країнами (здебільшого - заходу)почалося відразу після розвалу СРСР. РФ стала наступницею всіх тенденцій і механізмів інформаційної війни, що були напрацьовані в Радянському Союзі.

Ще до 2014 року на те, щоб висвітлити життя України в спотвореному ракурсі, російська влада витрачала щодняпонад 5 млн доларів щодня. Активно впровадилася пропаганда війни, а її противники називалися Путіним “зрадниками”. Навіть Борис Нємцов відкрито заявляв, щоУкраїна програла інформаційну війну.

З 2014 по 2022 рік пропаганда в Росії продовжувала еволюціонувати, спеціалісти ставали кваліфікованішими, але паралельно проводились і дії, направлені на “виховання” публіки.

Зараз можна виокремити такі основні тенденції інформаційної українсько-російської війни:

• Постановочні відео. Вони можуть зніматися на дійсних територіях, проте іноді використовуються просто нарізки, які монтуються відповідним чином. Використовуються як для програм, так і для новинних блоків.
• Кіно. В фільмах українець завжди постає як агресивна дика людина, що скоює злодіяння, особливо проти беззахисних.
• Розкол самоідентифікації. Це стосується намагань відокремити та загострити напруження між українцями, що проживають на заході та на сході України, розмовляють російською і українською мовою тощо.
• Дезінформація і фальсифікація. Є кілька основних напрямків. Один - це створення ілюзії “великої держави”, якій всі заздрять. Ще один - це нацизм України, який майже перевершив те, що коїлось під час ІІ Світової війни.
• Блокування українських джерел інформації. В першу чергу Росія перекриває всі українські теле- та радіоканали на захоплених територіях. Наступний крок - мобільний звʼязок. Російські оператори - це можливість контролювати все написане і сказане абонентами. Ще один напрямок - блокування дописів і сторінок, де пишуть або показують правду, в інтернет-мережі. Постійні скарги на матеріали, в яких є признаки ненависті або прояви екстремізму - результат праці тисяч людей.
• Дискредитація дискусій. Сотні і тисячі коментарів під любою публікацією з ключовими словами, такими як “Україна, ЗСУ, війна” та ін. - результат роботи тисяч ботоферм. Вони унеможливлюють конструктивну бесіду.

Це лише основні інструменти і методи, насправді, їх дуже багато.

Зараз, коли Росія не може придушити партизанський рух наявними засобами, вона може вдатися до таких фото, як згадано напочатку. Це може бути справжнім фотоматеріалом, алене виключено, що перед нами фейк, направлений на виникнення хвилі страху та придушення партизанського руху.

В будь якому, разіцю інформацію перевіряють відповідні органи Луганської області, щоб надати офіційні дані.